Контроль є важливим чинником управління навчально-виховним процесом,  одним із дієвих засобів підвищення  ефективності  пізнавальної діяльності. Контролюючий етап навчання включає  перевірку, оцінку, та облік  і є  основною  складовою   діагностування ( об’єктивного визначення результатів навчання). Оволодіння методикою перевірки знань і їх оцінювання  є одним із найважливіших  завдань учителя,  що стало  особливо актуальним останніми роками  у  зв'язку  з оновленням навчальних програм та введенням 12-бальної системи оцінювання.

Аналіз сучасної методичної   літератури   з  різних предметів  свідчить  про  те,  що  відбувається суттєвий перегляд орієнтирів не тільки  щодо  методики   викладання,  а  й  у  системі  оцінюван­ня,   адже    зміна загальної  освітньої  парадигми   ставить   вимогу   відходу     від   інформаційної спрямованості  навчання  й  перенесення акценту на розви­ток особистості учня.

Суть   реформи   оцінювання   полягає  в  тому,   щоб   утвердити   у   свідомос­ті вчителя  розуміння  оцінки  не  як  фіксатора невдач  учня, як умовної по­значки його    особистих    досягнень.    Об'єктивно   постає    необхідність    відмо­ви   від оцінювання   кількості   відтворених   знань   як мірила  учнівських   здо­бутків   й перехід  до  визначення   рівня   досягнень  учнів  відповідно  до  вмінь самостійно здобувати,    аналізувати,   систематизувати й творчо застосовува­ти отриману інформацію;   приймати   рішення   й   аргументувати  свою  думку;   працювати   у колективі  та  ін.   Під  час  оцінювання   навчальних  досягнень  учнів учителю потрібно  чітко  усвідомити,  що  кінцевою  метою навчаль­ної  діяльності   є  непросто   засвоєння    певної  суми     знань,  умінь  та   навичок,   а    формування учнівських  компетенцій  (соціальних,  полікультурних,  ко­мунікативних, інформаційних, самоосвітніх, творчих та ін.).

         Реалізація принципів гуманізації освіти передбачає особистісно-орієнтований підхід до навчання та оцінювання навчальних досягнень кожного учня.

         12-бальна шкала оцінювання передбачає, що досягнення учнів у навчанні враховуватимуться об’єктивніше, хоча методика оцінювання й потребує докладної розробки.

         За усіх умов очевидною є доведена практикою істина, що без постійного об’єктивного контролю необхідних обов’язкових результатів навчання досягти неможливо.

         Диференційований підхід вносить свої корективи до змісту дидактичних матеріалів, які використовуються для контролю за станом засвоєння учнями знань, умінь і навичок. Особливу складність для вчителя становить відбір базових і головних знань, практичних вправ із даної теми чи розділу навчального предмета, які виноситимуться на тематичний, модульний чи предметний контроль. Для учнів це не має бути таємницею: зразки цих завдань доводяться до них на початку вивчення теми з відповідною психологічною установкою та дидактичними акцентами.

         Звичайно, навчальні досягнення школярів можуть бути різнорівневими. Для характеристики рівнів навчальних досягнень учнів із хімії пропонують такі параметри:

• Здійснення пізнавальної діяльності учнем: під керівництвом вчителя, із консультацією вчителя, самостійно учнем;
• Відповіді учнів на поставлене запитання: фрагментарна, елементарна, неповна, повна, з елементами творчості;
• Розумові операції: уміння аналізувати, порівнювати, синтезувати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, узагальнювати, робити висновки.

Процес оволодіння рівнем знань відбувається через основні етапи:

– “знання – ознайомлення”;

– “знання – поняття”;

– “знання – уміння”;

– “знання – навички”

і виявляється у вигляді чотирьох рівнів діяльності, які відповідають характеру знань.

         Ступені навченості  – сукупність п’яти послідовних показників:

–        розрізнення;

–        запам’ятовування;

–        розуміння;

–       елементарні вміння і навички;

–       перенесення.

Рівні навченості.

1.Розрізнення: учень розрізняє терміни, назви та інші символьні позначення ознак, явищ, речовин, різних класів, дат тощо.

2.Запам’ятовування (механічне засвоєння): учень може відтворити напам’ять правила, визначення понять, завчити формули, ознаки явищ, реакцій.

3.Розуміння та відтворення: оперуючи термінами, назвами, іншими символьними позначеннями, учень відтворює основні поняття, закони і взаємозв’язки між ними (виявлення суті, пояснення, доведення, умовивід, оцінювання).

4.Елементарні вміння і навички: уміння застосовувати алгоритм під час розв’язування  стандартних програмових завдань, елементарні вміння.

5.Перенесення: уміння самостійно будувати ланцюг міркувань і доведень (нестандартні завдання, для розв’язування яких самостійно створюються алгоритми).

Найнижчий показник ступеня навченості – розрізнення який досяг його, навчений на 4% від максимально можливого, що умовно відповідає “1” (за сучасними підходами – 1-2 бали).

Рівню запам’ятовування (відтворення, іноді несвідомого) відповідає 16% –оцінка “2” (за 12-бальною системою – 3-4 бали).

До 36% навчений школяр, який досяг ІІІ рівня розуміння та відтворення (розуміє суть), що оцінюється “3” (орієнтовно 5-6 балів).     

Елементарні вміння і навички –– показник досить високого рівня навченості (67%), що може відповідати “4” (7–9 балів).

Перенесення –– найвищий (творчий) показник навченості учня (до 100%), який оцінюється “5” (10 –12 балів).

У державному загальноосвітньому стандарті визначено основні завдання шкільної хімічної освіти, змістові лінії навчального предмета та обов’язкові результати навчання учнів кожного із ступенів загальноосвітньої школи: початкової, основної і старшої школи.

У навчальному предметі „Хімія” виділяють такі основні змістові лінії.

1.     Основні класи неорганічних сполук.

2.     Періодичний закон і періодична система

     хімічних елементів Д.І.Менделєєва. Будова атома.

3.     Хімічний зв'язок і будова речовини.

Оцінювання навчальних досягнень учнів доцільно здійснювати диференційовано. Міністерством освіти і науки України визначено 4 рівні навчальних досягнень учнів: початковий, середній, достатній і високий.

І рівень – початковий. Учень здійснює пізнавальну діяльність лише під керівництвом учителя; при відтворенні навчального матеріалу відповідь учня фрагментарна або елементарна.

ІІ рівень – середній. Учень здійснює пізнавальну діяльність під керівництвом учителя, проявляє елементи самостійності; при відтворенні навчального матеріалу відповідь учня неповна.

ІІІ рівень – достатній. Учень здійснює пізнавальну діяльність самостійно, інколи звертається за консультацією до вчителя; при відтворенні навчального матеріалу відповідь учня правильна, повна, проте без елементів власного судження.

ІV рівень – високий. Учень здійснює пізнавальну діяльність самостійно з елементами творчості; відповідь учня логічна, з елементами власного судження: уміє аналізувати проблему і знаходити шляхи її розв’язання, встановлювати причинно–наслідкові зв’язки, обґрунтовувати, узагальнювати, застосовувати знання на практиці.

В програмі з хімії конкретизовані критерії оцінювання навчальних досягнень учнів в межах 4 рівнів за 12–бальною системою.

Гордійчук СМ. – методист РМК