Савчук Валентина Миколаївна,  вчитель вищої категорії, вчитель-методист   Поляхівського НВК «ЗОШ І–ІІІ ступенів–колегіум» Теофіпольського району Хмельницької  області

Тема уроку: Поверхневі води. Основні річкові басейни та їх характеристика. Характер гідрографії  і водного режиму річок.  8 клас

Мета уроку: створити умови для реалізації індивідуальних задатків, інтересів кожної дитини, для дослідження внутрішніх воду України та складання їх комплексної характеристики, оволодіння новими навичками, матеріалом та новими способами діяльності. Розвивати вміння індивідуальної роботи, роботи в групах, парах, толерантному ставленню один до одного. Вдосконалювати навички роботи з різними джерелами географічної інформації, виховувати  відповідальне ставлення до водних багатств.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: фізична карта України, атласи, презентація «Внутрішні води України», «Дніпро», схеми, картки тощо.

Опорні та базові поняття: гідрологія, внутрішні води, поверхневі води, гідрографічні особливості, річкова мережа, річковий басейн, гідрологічний режим, повінь, паводок, межень, річний стік, падіння річки, похил річки, базис ерозії, твердий стік.

Географічна номенклатура: Чорне море, Азовське море, Балтійське море; річки: Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг, Сіверський До­нець, Прип’ять, Десна, Тетерів, Ірпінь, Росава, Трубіж, Сула, Псел, Оріль, Самара, Інгулець, Чорна Тиса, Біла Тиса, Тересва, Ріка, Теребля, Боржава, Прут, Стрий, Свіча, Лімниця, Серет, Збруч, Смотрич, Дохна, Савранка, Кодима, Соб, Синюха, Інгул, Салгир, Біюк Карасу.

Форма проведення:  усний журнал (матеріал розрахований на два здвоєнні уроки).

Хід уроку:

І.  Організація класу

     ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

Прийом «Асоціація»

Назвати об’єкти, назви яких асоціюються з поняттям «поверхневі води».

     ІІІ. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності

         Учитель. Сьогодні ми розширимо та конкретизуємо ваші знання про поверхневі води України. Детальніше зупинимось на характеристиці основних річкових басейнів, зокрема на особливостях гідрографії і водного режиму річок. Урок проведемо у вигляді усного журналу, сторінки якого «писатимемо» всі разом. Сподіваюся, що ви постараєтесь захистити свої співавторські права на ту чи  іншу сторінку в різних рубриках гідрологічного журналу.

Епіграф:

         Ріка моя, життя моє…

         Люблю я воду твою ласкаву,

         животворну. І береги твої

         чисті, і всіх людей, що

трудяться, живучи на

твоїх берегах.

                   О.Довженко

ІV. Вивчення нового матеріалу (первинне засвоєння)

     Отже, «пишемо» сторінки гідрологічного журналу.

1 сторінка. Скільки вас – річок України? Які ви?

Розповідь учителя

Загальна характеристика рік України та їх басейнів.

Територія  України має густу річкову сітку. Переважна більшість річок належить до басейнів Чорного і Азовського морів і лише  4% – до басейну Балтійського моря. На території України виділяють  9 основних водозбірних басейнів, найбільші з них – басейни Дніпра, Дунаю, Дністра, Південного Бугу, Вісли (Західного Бугу), Сіверського Донця. Всього на Україні налічується  близько 73 тисячі водостоків, з них більше 4000 завдовжки понад 10 км, 131 – понад 100 км, 14 – понад 500 км.

Залежно від площі басейну, довжини, водності, запасів гідроенергії та інших ознак ріки поділяють на великі (понад 500 км), середні ( від 100 до 500 км) й малі ( від 10 до 100 км). Великі ріки формують свій стік у межах кількох природних зон і мають складний водний режим. До них належать  Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець, притоки Дніпра – Прип’ять, Десна, притока Дунаю – Прут. Режим середніх рік (наприклад, Уж, Тетерів, Сейм, Рось, Сула, Псел, Ворскла, Інгулець) формується переважно в межах однієї зони; режим малих річок визначається головним чином місцевими природними факторами.

Більшість великих рік України течуть з півночі на південь. Напрям течії  середніх та малих річок залежить від характеру рельєфу.

Розподіл річок на території України та їхня густота визначаються умовами зволоження території, характером рельєфу, геологічною будовою та іншими факторами. У цілому кількість річок та їхня водність підпорядковані  широтній  зональності та вертикальній поясності.

Пересічний коефіцієнт густоти річкової сітки України становить 0,25 км /км². Найгустіша вона у Карпатах (1 км/км² і більше). На півдні України 0,2-0,1км/км². Між Дніпром і затокою Сиваш – своєрідний у гідрологічному відношенні район, де поверхневий стік відсутній.

За характером фізико-географічних умов ріки України поділяють на три основні групи: ріки розчленованих рівнин, гірські та поліського типу.

У живленні рівнинних річок основне значення мають талі снігові води (понад 50% річного стоку). Гірські ріки живляться переважно дощовими водами. У живленні великих рік важливу роль відіграють підземні води (до 30%).

Розподіл середньорічного  річкового стоку має зональний характер. Основна частина стоку річок України припадає на весняний період. У водному режимі  рівнинних річок чітко виявлена весняна повінь, низька літня межень з окремими дощовими паводками.

Ріки Карпат та Кримських гір мають паводковий режим, чому сприять зливові дощі, густа гідрографічна сітка і значний похил річок. Річний хід температури води в річках відповідає ходу температури повітря. Взимку може формуватися льодостав.

Води річок придатні для господарського використання, зокрема для водопостачання і зрошення.

2 сторінка. Вплив рельєфу на течію річок

Учитель

Під час будівництва водосхо­вищ, електростанцій, зрошу­вальних і судноплавних каналів важливо знати величину падін­ня й середній похил річок, що за­лежать від рельєфу території, по якій протікає річка. Падінням річки називають перевищення рівня її витоку над гирлом, вира­жене в метрах. Падіння ж на ок­ремій ділянці річки — це різниця висоти між двома точками, взя­тими на певній відстані одна від одної. Падіння річки визначають за формулою:

П= h₁ – h₂

де П — падіння річки; h₁— висо­та витоку; h₂ — висота гирла.

Похилом річки називають від­ношення її падіння (в сантимет­рах) до довжини річки (в кіло­метрах). Похил річки обчис­люється за формулою:

Пр = П / L,

    де Пр — похил річки, П — падін­ня річки, L — довжина річки.

В Україні мак­симальні величини падіння ха­рактерні для річок Українських Карпат і Кримських гір, наймен­ші — для рівнинних річок (зок­рема Чернігівського Полісся, північної частини Волинського Полісся).

3 сторінка. Живлення і водний режим річок

Учень

Водний режим — зміна в часі рівнів і об'ємів води у річках, озе­рах і болотах. У річному циклі водного режиму річок розрізня­ють кілька фаз: повінь, паводок та межень. Кількість фаз, їхнє вираження та тривалість визна­чаються умовами живлення й змінами цих умов протягом року. Для річок рівнинної частини те­риторії України характерні вес­няна повінь, низька літня ме­жень, підняття рівнів восени та зимова межень. В окремі роки цей цикл порушується дощови­ми паводками влітку, взимку — відлигами. На карпатських річ­ках паводки бувають протягом року, найчастіше навесні. У вод­ному режимі річок Кримських гір виділяють зимово-весняний період, який характеризується паводками під час танення снігу та дощів, і літньо-осінню ме­жень, що порушується зливови­ми паводками.

Живлення Дніпра мішане. У верхній частині басейну перева­жає снігове (близько 50 %), на дощове й підземне припадає відповідно 20 % і 30 %. Нижче, в межах степової зони, частка снігового живлення зростає до 85–90%, підземного – змен­шується до 10–15 %, дощового майже немає. Водний режим Дніпра визначається добре вира­женою весняною повінню, низь­кою літньою меженню (з періо­дичними дощовими паводками), регулярними осінніми паводка й зимовою меженню.

4 сторінка. Витрата води в річці й річний стік

Учитель

Для практичних цілей (суд­ноплавства, водопостачання на­селених пунктів, будівництва гідроелектростанцій, зрошення полів) важливо знати витрату води в річці. Витрата води — це об'єм, що проходить через по­перечний переріз водотоку за оди­ницю часу. Як правило, витрати води в річці обчислюють у літрах за секунду (л/с) або в кубічних метрах за секунду (м³/с). Витрата води в річці W(м³/с) дорівнює площі поперечного перерізу річ­ки S (м²), помноженій на швид­кість течії V(м/с). Отже, W= S∙V.

Витрата води в річках неодна­кова протягом року. Найбільшою вона буває під час повені або паводка. Скажімо, на рівнинних річках України найбільша витра­та води навесні, під час танення снігу.

На річках установлюють гід­рометеорологічні пости. Вони ведуть постійні спостереження за погодою і станом річки. У різні пори року вимірюють витрату води за 1 с, обчислюють серед­ньодобові її величини, а потім середньорічну витрату.

Найбагатоводніша річка Ук­раїни – Дніпро. Її середньоріч­на витрата води в гирлі майже 1700 м³/с. Витрату води в річці за рік називають річним стоком. Якщо нам відомо витрати води за секунду, то, знаючи кількість секунд у році, ми можемо визначити середню величину річного стоку. Величину річного стоку визначають за формулою:

R=W∙t,

де R– річний стік,W– витрати води,  t– час (кількість секунд у році).

Вимірюється ця величина у кубічних метрах або кубічних кілометрах.

5 сторінка. Робота річок, формування річища

Учень 1

Текучі води виконують вели­ку роботу, розмиваючи й змива­ючи гірські породи. Цей процес називається річковою ерозією.

У верхів'ях річок, де похил значний і течія швидка, річка здебільшого поглиблює своє рі­чище; у середній течії перено­сяться продукти розмивання (похил тут менший); у пониззях річок відкладається пісок і мул. Ці наноси називаються алювієм. Вони нагромаджуються у річищі та заплаві річки, поступово за­повнюючи западини і вирівню­ючи дно. Поздовжній профіль річки з часом набуває вигляду плавної кривої.

У результаті тривалого розми­вання річка поглиблює своє річище настільки, що під час по­вені вже не в змозі затопити ра­ніше утворену заплаву. Тоді річка починає розробляти нову запла­ву на нижчому рівні, а колишня перетворюється на терасу – уступ, що височить над новою заплавою. У добре розробленій давній долині на різних рівнях над річищем буває кілька терас. Отже, тераси – це залишки ко­лишніх днищ долини, які були ще тоді, коли річка протікала на вищому рівні.

Але річка поглиблює й роз­ширює свою долину не безмеж­но, а до певного рівня. Ця межа залежить від рівня тієї водойми, куди впадає річка. Цей рівень називається базисом ерозії. Ниж­че від базису ерозії водний потік уже не може поглиблювати своє дно. Базисом ерозії для головної річки є поверхня моря, в яке вона впадає. Для приток базис еро­зії – це рівень річки в місці їх впадіння.

Учень 2

З часом базис ерозії може змінюватися, тобто підвищува­тися або знижуватись. Це буває, якщо рівень моря, куди впадає річка, поступово підвищується чи знижується, або при поступо­вому підвищенні чи зниженні басейну річки. Ці зміни рівня пов'язані з повільними віковими коливаннями земної кори.

Зниження базису ерозії веде до посилення глибинної ерозії, в результаті чого прискорюється течія і річка врізається вглиб. Підвищення базису ерозії спри­чинює зменшення різниці висот між витоком річки і її гирлом: меншими стають падіння, швид­кість течії і розмивна сила води. Річка ніби підгачується водой­мою, в яку вона впадає: глибин­на ерозія слабшає, долина посту­пово заповнюється річковими відкладами, розмиваються її схи­ли (бічна ерозія), що веде до роз­ширення долини. Річка починає «блукати» по долині, утворюючи вигини (меандри). При цьому найшвидший струмінь води під­миває крутий берег, а біля поло­гого опуклого берега відклада­ються наноси (алювій). З часом крутий берег дедалі глибше врізається в суходіл, вигини ста­ють крутішими, а перемички біля їхньої основи звужуються. Коли наступає повінь або паво­док, потік прориває цю перемич­ку й річка починає рухатися по новому річищі, залишаючи осто­ронь старе. Утворений річкою вигин перетворюється в стари­цю – озеро серпоподібної фор­ми. Поступово таке озеро перетворюється в болото.

6 сторінка. Твердий стік

Учень

У потоці води переносяться зруйновані гірські породи. Увесь твердий матеріал (велике камін­ня, гальку, пісок, глину), який переносить річка, називають твердим стоком. Стік вира­жається масою або об'ємом ма­теріалу, який переносить річка за певний проміжок часу (за рік чи сезон). Від об'єму твердого сто­ку залежить каламутність води. Її вимірюють у грамах речовини, що міститься в 1 м³ води. Най­більшу кількість твердого мате­ріалу виносять гірські річки.

Знання про величину твердо­го стоку має велике практичне значення. Ці дані використову­ють при проектуванні гідротех­нічних споруд, розрахунках пе­ріоду замулювання водосховищ, зрошувальних каналів тощо.

Якщо річковий стік рівномі­рно розподілити по території ба­сейну, то утвориться шар стоку.

Учитель

Шар стоку — це величина, виражена у міліметрах, яка пока­зує шар води, який би утворив­ся, якби річковий стік за певний період рівномірно розподілити по території басейну, з якого річка збирає свої води.

Шар стоку визначають за формулою:

h = R/S

де R — річний стік, S — площа басейну ріки, h — висота шару стоку.

7 сторінка. Золота вода

Учитель

Чи всі ми розуміємо, який це скарб — річка? Кажуть, можна заново побудувати зруйно­ване місто, посадити новий ліс, ви­копати ставок. Але живу річку, якщо вона вмирає, як всякий живий ор­ганізм, відродити неможливо.

Води наші — гріхи наші, краплини води — краплини часу... Трагедія полягає в тому, що чиста і нешкід­лива вода всюди стає рідкістю.

Наприклад, річка Лімниця, права притока Дністра, є еталоном чистоти в Єв­ропі. А більшість річок в останні де­сятиріччя замість живлющої вологи несуть перенасичені промисловими й іншими стоками розчини.

Вода після господарського вико­ристання містить у собі різні хіміч­ні і бактеріальні забруднювачі, по­трапляючи в річки, погіршує якість їх вод.

1 м³ неочищеної води може забруднити 300 м³ свіжої. Це і обу­мовлює можливість «водного голо­ду» в майбутньому.

Ще зовсім недавно в багатьох краї­нах світу проблеми води не існува­ло, а нині асигнуються величезні суми для створення запасів чистої води. Загрозливе становище з пит­ною водою склалось у Голландії.

У Роттердамі продають звичайну річкову воду, привезену з Норвегії, по 50 центів за 1 л. Водопостачання Кувейту, об'єдна­них Арабських Еміратів, Катару, Оману, Бахрейну повністю чи знач­ною мірою ґрунтується на промис­ловому опрісненні морської води.

Тож навіщо і нам, українцям, справ­ді ота «золота вода», коли ще маємо певний шанс пити чисту?

Та пам'ятаймо, що для мільйонів українців Батьківщина починаєть­ся саме з річки, зарослої верболо­зами. Не має значення, велика вона чи мала. Щасливий, хто має в серці таку річку з її живодайною водою.

«Перший друг, перша іграшка, пер­ша казка — все це вона, ріка».

Тож хай завжди в серці кожного з нас дзвенить чиста річка нашого, дитинства!

V. Закріплення вивченого матеріалу

 Клас умовно поділений на три групи:

перша група - учні, які мали випереджуюче завдання, швидко сприймають та запам’ятовують новий матеріал;

друга група - діти, які не опрацьовували матеріал наперед, проте на уроці уважні, повільніше сприймають та запам’ятовують  матеріал, але цікавляться географією;

третя група - школярі, яким необхідне кількаразове повторення, тому що матеріал сприймають повільно і швидко забувають.

Гра «Хто більше назве»

Учні першої групи по черзі показують на карті  основні річкові басейни,

великі та малі річки України за одиницю часу, вибірково відтворюють теоретичний матеріал шляхом діалогу.

    Прийом «Словничок»

    Діти першої групи запитують один одного терміни та формули: річкова система, річковий басейн, витік, гирло, вододіл, падіння річки, похил річки, за якими формулами їх визначити, витрата води, за якою формулою вона визначається, як визначається річний стік, річкова ерозія, алювій, тераса, базис ерозії, меандри.

    Після цього дані учні отримують індивідуальні картки.

Картка 1

Визначити падіння і похил річки, довжина якої 3000 км, висота витоку — 260 м, а гирла – (–20 м).

Розв'язок.

Дано:

L = 3000 км

h₁ = 260 м

h₂ = –20 м

__________________

Падіння –? (П)

Похил –? (Пр)

Розв'язування.

П = h₁–h₂ = 260 – (–20 м) = 280 м

Пр = 28000 см : 3000 км  = 9,3 см/км

Відповідь: падіння річки ста­новить 280 м, а похил – 9,3 см на 1 км довжини.

Картка 2

Визначити похил річки, довжина якої 502 км, ви­сота витоку – 256 м, висота гир­ла – 100 м.

Розв'язок.

Дано:

L = 502 км

h₁ = 256 м

h₂ = 100 м

______________

 Похил річки – ?

 Розв'язування.

Відповідь: похил річки дорів­нює 31 см/км.       

         Картка 3

Ширина річки — 20 м, середня глибина — 1,5 м, швидкість течії річки — 2 м/с. Визначити витрату води в річці на цій ділянці.

Розв'язок.

Дано:

Ш річки = 20 м

h = 1,5 м

V= 2 м/с

          _____________

         W річки –?

         Розв’язування.

         Витрату води визначаємо за формулою:

         W= S∙ V, де W— витрата води в річці (м³/с) на даному відрізку річки;

S– площа поперечного перерізу річки (м²);

V– швидкість течії річки (м/с).

У цій формулі нам невідомо S:

S=Ш∙ h

S= 20 м ∙ 1,5 м=30 м²

W=30 м² ∙2 м/с=60 м³/с

Відповідь: витрата води в річці на даному відрізку дорівнює 60 м³/с

         Картка 4

Визначити річний стік річки Дніпра, якщо його пе­ресічна витрата води у гирлі ста­новить –1700 м³/с.

Розв'язок.

Дано:

W =1700 м³/с

1 рік = 365 діб

­­­_____________

R  річний стік – ?

Кількість секунд у році – 60 с ∙ 60 хв ∙ 24 год ∙ 365 діб = = 31536000 с

R = 1700 м³/с ∙ 3600^s ∙ 24 ∙ 365 = 5361120 ∙ 10⁴ м³/рік

Відповідь: річний стік Дніпра дорівнює 5361120 ∙ 10⁴ м³ за рік або 53,6 км³/рік.

Картка 5

         Визначити витрати води в річці Тиса, якщо її річний стік становить 6,3 км³.

Розв'язок:

якщо річний стік ста­новить 6,3 км³, а кількість секунд у році 31536000 с, то 6,3км³ : 31536000 с = 199,8 м³/с.

Відповідь: витрати води в річці Тиса становлять 199,8 м³/с.

Картка 6

         Визначити, яку частку від річного стоку на зем­ній кулі становить річний стік річки Амазонки, якщо нам відо­мо, що річний стік усіх річок світу становить 37400 км³, а Ама­зонки – 7000 км³.

Розв 'язок.

Складаємо пропорцію, якщо 37400 км³ – 100 %,

а 7000 км³ – X, то

X= 7000 км^{3 ∙} 100 % : 37400 км³

Х = 18,7%

Відповідь: річний стік Ама­зонки від стоку усіх річок світу становить 18,7%.

Картка 7

         Визначити висоту шару стоку річки Амазонки, як­що її річний стік становить 7000 км³, а площа басейну дорі­внює 7 млн км².

Розв'язок.

 h = 7000 км³: 7 млн км²

 h = 1 м.

Відповідь: висота шару стоку річки Амазонки становить 1 м.

Картка 8

         Визначити середню величину коефіцієнта стоку, якщо річний стік усіх річок зем­ної кулі у Світовий океан стано­вить 37400 км³, а кількість опадів за рік у стічних областях дорів­нює 702000 км³.

Розв'язок.

К= 37400 км³:702000 км³ ∙ 100 %

К= 5,3 %

Відповідь: середня величина коефіцієнта стоку на земній кулі становить 5,3 %.

    В той час, коли учні  першої групи виконують індивідуальні завдання, учні другої та третьої  груп працюють разом з учителем:

Прийом «Географічна лабораторія»

(Індивідуальна робота).

Завдання 1. За різними джерелами інформації впродовж п’яти хвилин скласти коротку характеристику басейну річки (за списком основних річкових басейнів) та оголосити присутнім.

Прийом «Словничок»

  За доступними джерелами інформації учні з’ясовують зміст понять: гідрологічний режим, повінь, паводок, межень, річний стік, падіння річки, похил річки, базис ерозії, твердий стік.

Прийом «Географічна лабораторія»

(Учні працюють разом з вчителем).

Завдання 2. З’ясувати за текстом підручника особливості гідрогра­фічних характеристик річок України (заповнити таблицю):

  Тоді учні  першої групи обмінюються між собою задачами,

учні другої групи отримують індивідуальні картки,

учні  третьої групи ще раз повторюють теоретичний матеріал разом з учителем.

Картка 1

Доповніть схему:

Внутрішні води  – це ………

Поверхневі води – це…..

Всього в Україні – річок як малих так і великих…

З них понад 100 кілометрів –

Понад  500 кілометрів –

На кожен квадратний кілометр території України припадає –                           

Річки України належать до басейнів –

Переважають такі типи живлення:

Картка 2

Порівняйте гірську і рівнинну річку.

Картка 3

Опишіть елементи річкової долини річки.

Використайте схему:

Картка 4

Поясніть поняття «Режим річки»

Дайте відповіді на запитання

1.Який режим річок України, Що таке витрати води?

Картка 5

1. Повені і паводки.

2. Межені, їх вплив на річковий стік Кримського півострова

Картка 6

Підготувати комплексну характеристику окремих річок України.

VІ. Підсумок уроку

Учитель. Ну от і наближається до кінця наш урок. Країна знань розкрила перед вами широ­ку дорогу. Ви працювали з різни­ми, джерелами знань, зверніть ува­гу на нашу виставку рекомендова­ної літератури.

   Оцініть себе, маючи критерії оціню­вань і використавши фрази: я пере­конався... (подорожувати можна за­очно); збирати цікавий матеріал... (краще разом); мені сподобалися... (розповіді друзів...); я складу... (ві­кторину, кросворд); нанесу на контурну карту та намалюю... (ріки), дам відповіді на запитання вікторини. Це й буде домашнє завдання.

Критерії оцінювання

• Розумію мету навчальної діяль­ності. (1 б.)
• Вільно володію картографічним матеріалом. (2 б.)
• Умію аргументувати, робити ви­сновки, висувати пропозиції. (2 6.)
• Вільно виконую завдання нау­ково-дослідницького характеру. (2 б.)
• Використовую різні джерела географічних знань. (3 б.)
• Точно відповідаю на запитання. (3 б.)
• Пояснюю значення географічних знань, вмію порівнювати. (3 б.)
• Розв’язую географічні задачі. (5 б.)

VІІ. Домашнє завдання

●  опрацювати текст підручника;

● підготувати ґрунтовні  детальні характеристики річкових систем   Дніпра, Сіверського Донця, Південного Бугу, Дністра, Дунаю, Тиси;

●  нанести на контурну карту географічну номенклатуру;

●  знайти  річки на карті (за бажанням дитини):

назви яких річок починають­ся зі слів «мокрий» («мокра», мокрі»)? Визначте, до басей­нів яких великих рік вони нале­жать.

    Відповідь. У басейні Дніпра — Мо­кра Сура, Мокра Заплавна, Мокра Лип'янка, Мокра Московка, Мо­крий Кагарлик, Мокрий Тишлик; у басейні Азовського моря – Мо­кра Волноваха, Мокрий Яланчик, Мокрі Яли; у басейні Сіверського Донця — річка Мокра Плотва.

       Назви яких річок починають­ся зі слів «сухий» («суха»)

  Відповідь. У басейні Дніпра – Суха Грунь, Суха Оржиця, Сухий Тагамлик; у басейні Сіверського Донця – Сухий Торець; у басейні Південно­го Бугу – Сухий Ташлик; у басейні Азовського моря – Суха Волнова­ха, Суха Сура, Сухий Яланчик.

        Назви яких починаються зі слів «гнилий» або «гнила»? Додай­те ще три річки, названі склад­ним словом, в якому присутнє поняття «гнилий». Визначте, до басейнів яких великих рік вони належать.

     Відповідь. У басейні Дніпра – Гни­лий Рів, Гнилий Ташлик, Гни­ла Оржиця; у басейні Південного Бугу – Гнилий Тікич, Гнилий Яланець; у басейні Дністра – Гнила Липа. У басейні Дніпра – річки Гнилогіять та Гнилоп' ятка; у басей­ні Сіверського Донця – Гнилиця.

         ● вікторина «Тварини та рослини в назвах річок» (за бажанням дітей)

Які річки мають назви тварин або рослин? Визначте, до басейнів яких

великих рік вони належать.

1. До яких басейнів належать:

• Бик, Бичок, Бичиха — до басей­ну Дніпра.
• Бобер, Бобриця — до басейну Дніпра.
• Вовк, Вовчок — до басейну Пів­денного Бугу.
• Вовча — до басейну Дніпра.
• Кінська, Жеребець — до басейну Дніпра.
• Свиня — до басейну Західного Бугу.
• Свинківка — до басейну Дніпра.

2. Які віддалені річки мають одна­кову «зміїну» назву?

• Річка Уж, притока Прип'яті (ба­сейн Дніпра), та Уж у Закарпатті (басейн Дунаю).

3.Які річки «літають»?

• Тетерів, Ворона, Куриця, Чапли­на—у басейні Дніпра.

4.Які річки «повзають»?

Мурашка – у басейні Південного Бугу.

Тарган – у басейні Дніпра.

5. Вода яких річок має бути «солодкою» на смак?

Вишня – у басейні річки Висла.

Ізюмець –у басейні Сіверського Донця.

6. Яка річка сильно «жалиться»?

Кропивна – у басейні Дністра.

7. У назві яких трьох річок згадується про липу?

Липка – у басейні Дніпра.

Золота липа –у басейні Дністра.

Липецька – у Тилігульському лимані.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ  

1.Географічна енциклопедія України. – УРЕ, 1989-1993. - Т. 1-3.

2.Дітчук І. Л., Заставецька О. В. Географія України: Навчальний посібник. 8 клас. – 2-е вид., доп. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2003. - 160 с.

3.3аставецькаО. В. Збірник задач з фізичної географії: Навчальний посібник для учнів 6–8-х класів. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1996. -40 с.

4.Заставний Ф. Д. Географія України. У 2-х книгах. – Львів: Світ, 1994–472 с.

5.Булава Л. М. Фізична географія України: Підручник для 8-го кл. загальноосвіт. навч. закл. – Х: АН ГРО плюс, 2008. - 224 с.: іл.

6.Маца К.О. Задачі і вправи з географії. Посібник для вчителя. – К.: Рад. шк., 1974. - 150 с.

7.Плахута В. Я. Географічні олімпіади. – К.: Рад. школа, 1990. – 128 с.

8.Совенко В. В. Особливості викладання теми «Внутрішні води» у курсі «Фізична географія України. 8 клас» // Географія та основи економіки в школі. - 2004. - № 2 - С. 18-20.